Свята. Традиції. Звичаї. Маковей. Медовий Спас із святом вітає Вас. Щастя, радості від долі, як квіток у літнім полі!
        Маковія - одне з найулюбленіших у народі свят. Відзначають його 14 серпня. Цього дня у церквах святили воду, квіти й мак. Так звану маковійську квітку переважно робили з городніх квітів, але додавали в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, м’яти, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет (щоправда, так робили не всюди, деінде маковійська квітка була спільною). До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). У народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть. Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці — приносити в родину ласку, злагоду та щирість, сонях уособлював небесне світило. По освяченні букет квітів та голівки маку клали за образи та зберігали до весни. Тоді мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало».

 У деяких селах Київщини на Маковія встановлювали високі хрести, прикрашаючи їх квітами й головками маку, а зверху прикріплювали гарбузову маску із запаленою свічкою всередині, що нагадувала людський череп. Протягом усієї ночі хлопці та дівчата співали й танцювали, оберігаючи свій маковіївський хрест від сусідів-однолітків з інших вулиць чи кутків, які намагалися його викрасти або зламати.

Цього дня вживали смачні шуліки — випікали коржі, ламали на дрібні шматочки і заливали медом із розтертим маком.

Свято Маковія називають іще Першим Спасом, Спасом на воді.

Воду, освячену на Маковія, вважають цілющою. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці. А в давнину ще й святили колодязі та воду в річках.

      14 серпня у храмах можна побачити людей з кошиками стиглих плодів, різнобарвними та запашними букетами із трав, квітів і маку – їх ще називають «маковійчиками». Цей день народна традиція іменує Маковеєм, а Церква молитовно вшановує пам'ять сімох мучеників Маккавеєвих. Незважаючи на співзвучність цих назв із маком, традиція його освячення ніяк не пов’язана з мучениками і з’явилася на багато століть пізніше, аніж жили і трудилися на Божій ниві брати Маккавеєві.

Семеро старозавітних мучеників: брати Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім та Маркел, їхня матір Соломонія та наставник Єлеазар жили у II столітті до Різдва Христового – за часів правління жорстокого сирійського царя Антіоха. Залякуваннями і гоніннями він намагався змусити євреїв відступитися від приписів Божого Закону. Проте жодні прояви земної влади чи застосування сили не могли змусити праведників поклонятися язичницьким ідолам і зрадити Істину. Через це брати були страчені разом зі своїм наставником Єлеазаром, а серце їхньої матері зупинилося під час молитви над їхніми тілами. Святі мученики отримали ім’я Маккавеєвих, що у перекладі з арамейської означає «молот». Це слово лише фонетично подібне до українського «Маковія», або «віяти мак».

Натомість традиція освячення маку з’явилася на українських землях через те, що він дозрівав саме у серпні – в пору родючості та жнив. Бажаючи висловити свою вдячність Богові за ці земні дари, люди почали приносити на освячення перші плоди, а з ними запашні трави, квіти, мед і мак. Церква не засуджує цю традицію, яка нагадує нам про обов’язок бути вдячними Богові за всі дари, які зростила земля нам на благо, але наголошує, що зцілює та освячує нас лише благодать Божа, за щирістю нашої віри та по молитві. Берімо у цьому приклад зі святих мучеників Маккавеєвих і пам’ятаймо, що сила може лише підкорювати, а віра стає джерелом боротьби та безстрашності.