Цей День в Історії України

Бібліографічна довідка

1819, 7 серпня – у містечку Вороніж на Сумщині народився Пантелеймон Куліш, письменник, етнограф, мовознавець.

Походив із родини нащадків козацької старшини. Закінчив Новгород-Сіверську гімназію, був слухачем Київського університету – повноправним студентом так і не став через відсутність документів на дворянство.

Автор першого українського історичного роману «Чорна рада», присвяченого боротьбі за гетьманську булаву після смерті Богдана Хмельницького, над яким працював 14 років. Роман існує в українській і російській версіях, що мають чимало відмінностей. Письменник написав твір російською, а згодом не лише перекладав текст  українською, а подекуди писав його наново.

Приятелював з Тарасом Шевченком, який був боярином на його весіллі. У 1847-му заарештований за належність до Кирило-Мефодіївського товариства. Жандармерія не змогла довести його участь в організації, однак за «надзвичайні думки про важливість України» та наявність у його творах «двозначних місць, що могли  вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії» був засуджений на чотири місяці ув’язнення. Після «щирого каяття» і заступництва друзів термін скоротили вдвоє і направили на 3-річне заслання в Тулу.

Автор першої фонетичної абетки для української мови, яку іноді називають «кулішівкою». Зокрема, нею надруковано збірник у двох томах «Записки о Южной Руси» (1856-1857). «Кулішівку» заборонили в 1876-му, після виходу Емського указу. Пізніше вона була змінена і стала основою сучасного українського правопису.

У Санкт-Петербурзі співпрацював з першим українським часописом «Основа» Пантелеймон Куліш мав різноманітні таланти: поет і драматург, письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, редактор, перекладач. Здійснив перший переклад Біблії українською мовою. Перекладав твори Шекспіра, Байрона, Гейне, Міллера, Пушкіна та інших корифеїв світової літератури.

Однак тритомне дослідження «История воссоединения Руси» (1874-1877) з провідною ідеєю згубності  народно-визвольних рухів розчарувало і обурило українську громадськість. Поступово розчарувавшись у «москвофільстві» (насамперед через Емський указ 1876-го, яким заборонялося друкування українською мовою), оселився у власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині, де пройшли останні роки його життя.

Помер 14 лютого 1897-го.