четвер, 27 березня 2025 р.


Веселкові барви дитячої книги

Виставка-вікторина

Тиждень дитячого читання

 Традиційно в нашій країні у березні проводиться Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Це відбувається у період весняних шкільних канікул, напередодні Міжнародного дня дитячої книги (2 квітня).

Гортаючи сторінки історії, хочеться згадати, що вперше, Тиждень дитячого читання відбувся в Києві, у 1945 році. Його гостями стали українські письменники Петро Панч, Микола Бажан, Іван Багмут.
У незалежній Україні Тиждень дитячої та юнацької книги було засновано Постановою «Про започаткування проведення Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги» від 22 лютого 1993 року. У 2008 році Тиждень перейменовано на Всеукраїнський тиждень дитячого читання, що проходить під егідою Національної бібліотеки для дітей України.
Проведення тижня дитячого читання – це чудова нагода залучити дітей до читання, книги і, власне, до бібліотеки – як скарбниці знань.
У Проценківській бібліотеці-філії створена книжкова виставка-вікторина «Веселкові барви дитячої книги». Користувачі бібліотеки мають нагоду не тільки вибрати книгу за смаком, а також перевірити свої знання у літературній вікторині.
Любі наші читайлики! Звичайно, не потрібно відмовлятися від усіх благ цивілізації: від комп’ютерів , телефонів, планшетів, ноутбуків та нових віянь техніки, адже вони нам приносять користь. Та варто пам’ятати про книгу, яка дарує нам моральне задоволення та істинні хвилини щастя. Тож нехай книги входять у кожен дім. Шануйте й бережіть її Величність Книг. І тоді весь розум, мудрість і людська доброта перейдуть до вас через книги.
Чекаємо з нетерпінням у нашій книгозбірні.

 Зробимо наші села чистими та гарними

Весняна толока


24 березня спільними зусиллями небайдужих жителів села проведено весняну толоку на кладовищі.


Завдяки дружній та плідній праці, кладовище стало набагато чистішим.

Висловлюємо щиру подяку за взаєморозуміння, підтримку та активну участь в проведенні заходу з прибирання кладовища усім, хто не залишився байдужим до цієї доброї та суспільно-корисної справи, хто знайшов для цього час, доклав власних зусиль.


Зробимо наші села чистими та гарними разом всією громадою!

вівторок, 25 березня 2025 р.


Духовні скарбниці: Зіньківщина літературна

Поетичний вернісаж

Любіть поезію завжди,

В її основі пісня лине.

Вона крокує у труді.

Пісні народів - це перлина.




Зіньківщина... Це та земля яка для кожного з нас стала колискою дитинства. Тут з маминою колисковою ми вбирали красу, милозвучність рідної мови, тут різнокольоровим намистом розсипані бабусині казки; тут вікнами сільської доброти світить нам на всі дороги стежки рідна батьківська хата  - вічна фортеця любові, затишку і мудрорсті...  Як не любити цієї землі? Їй вклоняється саме небо, поєднавшись із стиглим колоссям неозорих ланів. Зіньківщина чарівний куточок України. На берегах невеличкої річечки Ташань розкинулась щедра ужинком полів, багата талантами людей і неповторна своєю красою земля. Її прославили знані сини і дочки в усі часи. А майстри слова понесли ту славу в далекі світи на вічні віки. Звідси пролягли у світ дороги таких майстрів слова як Олекса Мусієнко, Микола Зеров. Михайло Орест, брати Тютюнники.Тут розквітнув талант гумориста Павла Сухоради та критика й публіциста Павла Сердюка, поетеси Ольги Кондратенко та літературознавця Якова Майстренка. Хто ж не чув їхніх імен, вписаних золотими літерами в історію української літератури?!

 



Сьогодні на Зіньківщині продовжуються славні літературні традиції. Талановиті прозаїки та поети славлять рідний край вмінням зачаровувати словом.




В Проценківській бібліотеці відбувся поетичний вернісаж. Бібліотекар ознайомила присутніх із поетами-земляками та місцевими поетами. Валентина Хорошун читала авторські вірші. Користувачі читали вірші В.Прислонського, О. Кондратенко, Анастасії Голуб, Т.Кльокти, Н.Калатури та вірші місцевих поетів Л.Кострубової, Віри Покотило, Наташі Чугуй.


Захід пройшов в дружній атмосфері за чашечкою чаю та солодощами.

Дорогі краяни! З творчим доробком талановитих письменників та поетів Зіньківщини ви можете ознайомитись завітавши  до бібліотеки.

субота, 22 березня 2025 р.

 


Весняна толока - час прибирання

   Весняне тепло дарує нам не лише гарний настрій, а й можливість попрацювати на вулиці. Отже, настав час для весняної толоки. За доброю українською традицією прихід весни і тепла – час великої спільної толоки.

 


Тож поки наші незламні ЗСУ чистять українські землі від окупантської нечисті ми продовжуємо прибирати території нашого старостату, щоб наші населені пункти були чистими та привабливими.

Не будьте байдужими, приєднуйтесь до спільної справи, адже порядок починається з чистоти у власному подвір’ї.

 


Дякуємо кожному, хто долучився до цієї важливої справи.

 




 


"Казкова галявина"

Викладка літератури

    «Забута казка – це золоте намисто, яке впало на морське дно» – кажуть старі люди.

 


20 березня у всьому світі відзначають День казки — свято чарівних історій, які наповнюють дитинство світлом, добром і дивами.

Казки допомагають дітям пізнавати світ, вірити в справедливість, дружбу та силу добра, а ще — дарують безцінні моменти теплих сімейних читань.

     


Казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя.

Гортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки – то наші великі вчителі, що спочатку виховують, а потім розважають.

 



У бібліотеці для дітей підготовлена викладка літератури ,,Казкова галявина». Запрошуємо користувачів дітей на казкову галявину.



середа, 19 березня 2025 р.

 

 


 Тепло для наших воїнів

Посильно допомагати нашим захисникам – для свідомих українців нині це норма життя. Люди в усій Україні збирають кошти, шиють, варять, печуть, консервують, власноруч виготовляють різноманітні прилади та речі, необхідні на фронті.



Для багатьох українців волонтерська робота стала своєрідним обов’язком, який вони взяли на себе за велінням своїх гарячих сердець.

 





Не кожен може стати волонтером, та кожен може долучитися до цієї справи.




Одним із способів допомогти захисникам, а отже наблизити перемогу, є виготовлення окопних свічок. Волонтери розповідають, що окопна свічка – це часто єдиний спосіб на «нулі» зігрітися чи приготувати якусь їжу.

 


 



За ініціативи В.І.Павлової, яка вже не один рік займається виготовленням окопних свічок користувачі нашої бібліотеки також  долучилися до виготовлення свічок.

Читачі виготовляли заготовки, а далі Валентина Іванівна буде заливати їх парафіном. Валентина Іванівна розповіла про техніку виготовлення окопних свічок.



Нехай кожна свічечка виготовлена з любов’ю зігріє серця наших захисників.  Окопні свічки виготовлені з любов’ю вирушають на фронт, їх відправлять туди, де вони найпотрібніші.

 Разом до Перемоги! Мирного всім неба!

 

 

   


«І серце б’ється, як в огні…»

Бібліографічна довідка

(до 130-річчя від дня народження Максима Рильського)

19 березня минає 130 років від дня народження українського поета, перекладача і одного із неокласиків – Максима Тадейовича Рильського. Саме його перу належать такі поезії, як «Слово про рідну матір», «Троянди і виноград», «Дощ (Благодатний, довгожданний…), «Мова», «Яблука доспіли, яблука червоні…» та ін.

   Дитинство та юність

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року у Києві. Батько Максима Рильського – Максим Тадейович був відомим українським етнографом, економістом та суспільно-культурним діячем, походив із родини багатого польського пана Розеслава Рильського та князівни Трубецької.

   Після смерті батька сім’я майбутнього поета переїхала до села Романівка (Житомирська область), де народилася мама Максима Рильського Меланія Федорівна. Навчання хлопчика спершу почалося вдома, потім він опановував науки у приватній гімназії Володимира Науменка у Києві. У цей час юнак деякий час проживав у родині Миколи Лисенка.

     Після закінчення гімназії вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира, пізніше – на історико-філологічний факультет Народного університету. Але ні той, ні інший так і не закінчив.

  Максим Рильський багато займався самоосвітою, вивчав іноземні мови, цікавився музикою. 1919-1929 – це роки, коли він працював учителем у селі Романівка, київській залізничній школі, робітфаці столичного університету, інституті лінгвістичної освіти.

   


  На крилах творчості

1910 року вийшла друком перша збірка поезій Максима Рильського «На білих островах». Незважаючи на юний вік поета, його поезії отримали чимало схвальних відгуків. Микола Зеров так відреагував на збірку: «З’явилася невеличка, свіжа, сливе, дитяча книжечка його перших поезій, яку однаково прихильно зустріли у всіх тодішніх таборах літературних». А Борис Олійник скаже, що «Це була заявка непересічної творчої особистості, що виросла в істинно класика літератури...».

   Чимало місця у першій збірці юнак відвів коханню. Яскравий приклад цьому – поезія «Очі»:

На лоні ночі

Зірки сновійні -

Я все за очі

Оддав би мрійні.

Як очі сяють

У тебе, мила,

Як їх кохаю –

Сказать несила.

    Загалом же у творчому доробку Максима Рильського було більше трьох десятків збірок, статті з публіцистики, чверть мільйона рядків поетичного перекладу з 13 мов світу.

   Сам же Максим Рильський вважав, що його шлях у літературі розпочався збіркою 1918 року «Під осінніми зорями». Перше видання книги вмістило 156 поезій.  Чимало уваги поет приділяв плинності життя, життю і смерті – одвічним темам. Саме їх Рильський і підіймає у поезії «Молюсь і вірю»:

    Молюсь і вірю. Вітер грає

І п'яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Черкають неба береги.

      І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б'ється, як в огні,

І вид пречистої надії

Стоїть у синій глибині.

    Кленусь тобі, веселий світе,

Кленусь тобі, моє дитя.

Що буду жити, поки жити

Мені дозволить дух життя!

    Ходім! Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

І голуби ясної вроди

Черкають неба береги.

   А в 1920 році він став чи не наймолодшим членом літературної когорти неокласиків, до якої також входили Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Дмитро Загул та інші. Відповідаючи на питання: хто вони – неокласики, Рильський писав: «– А хто такі класики, знаєте?... Це ті, що створили невмирущі твори. «Нео» ­– новий. Неокласики – нові класики. Але ця назва дана на глум, самі поети, що їх названо неокласиками, ніколи себе так не називали. Але вони вважають себе учнями, послідовниками тих, що становлять славу і гордість людства,– учнями класиків. Вони намагаються кращі надбання світової культури перенести на український грунт, прищепити їй пагони класичної спадщини».

    Незважаючи на те, що ідеологічна ситуація в 20-30-хх років залишала бажати кращого, Максим Рильський невтомно працював над виходом нових збірок. Так, 1925 року з’являється збірка «Синя далечінь», 1926-го – «Тринадцята весна», 1929-го – «Де сходяться дороги» та «Гомін і відгомін».

    Постать Максима Рильського викликала інтерес НКВС у 1931 році. Поет отримав звинувачення в тому, що він причетний до контрреволюційної організації – Спілки визволення України. Через півроку поета було звільнено за відсутності доказів.

   Після звільнення Максим Рильський випустив збірку «Знак терезів» (1932 року) та віршовану повість «Марина» (1933 рік). З часом із поетичного поля поета зникають теми інтимно-особистісні. На перший план виходять патріотичні. У повоєнні часи йому доводиться стати «рабом системи» – він пише поезії, що входять до таких збірок, як «Чаша дружби» (1946), «Вірність» (1947), «Мости» (1948), «Наша сила» (1952), «Сад над морем» (1955) та інші.

     Талановита людина – талановита у всьому

  Максим Рильський – не лише талановитий поет. Він також зробив чималий внесок у розвиток історії літератури. Він мав праці і з мистецтвознавства, фольклористики, мовознавства, зокрема стилістики та лексикографії української мови, теорії перекладу.

Наукова робота Рильського мала своє визнання. 1943 року його було обрано академіком АН УРСР та 1958 року – академіком АН СРСР. Максим Рильський також став головою правління Спілки письменників України, очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії.

Тяжка хвороба – рак – забрала життя Максима Рильського 24 липня 1964 року.

 

 

 

 

 

 


Тиждень читання поезії 2025

Голос нації - Ліна Костенко

Її благословив народ

Літературні читання




Пісня тисячі голосів

     


Сьогодні 19 березня Ліні Василівні Костенко виповнюється 95 років.  ЇЇ слово – це зброя, що пробуджує сумління, її поезія- це правда, що проростає в серцях поколінь. Завдяки їй поезію полюбили мільйони, і складно нині знайти українця, чиє серце не торкнули афористичні, пронизливі вірші невимовної глибини та строфи з вічними сенсами.

Сьогодні Ліна Костенко продовжує писати — працює над новою книжкою, в якій постане «і сподівана, і несподівана». А ще закриває мільйонні збори на армію та слідкує за всіма новинами в мережі.

 


«Коли в людини є народ, тоді вона уже людина» – і Ліна Костенко завжди була, є і буде справжньою Людиною з великим серцем та незламним духом!

 Ми щиро бажаємо Ліні Василівні міцного здоров’я, довгих років життя, невичерпної творчої енергії, родинного тепла та Божої ласки.

Але найголовніше, що нині може стати справжнім подарунком для нашої великої поетеси – це перемога України! Перемога світла над темрявою, правди над брехнею, свободи над рабством.


 


В Проценківській бібліотеці-філії до 95-річчя від дня народження Ліни Костенко відбулися літературні читання «Її благословив народ».



Бібліотекар ознайомила користувачі із життєвим та творчим шляхом Ліни Костенко, читали вірші та переглядали відео-фільм про Ліну Василівну.


 




Тиждень читання поезії 2025

Пісня тисячі голосів



В рамках Національного тижня читання поезії в бібліотеці була проведена година поезії ,,Поезія - слово!... Поезія - пісня, поезія вільна душа''.







В дружній атмосфері за чашечкою чаю із солодощами пройшла година поезії "Поезія - слово!... Поезія - пісня, поезія - чиста душа!...

 Дбаємо про чистоту та благоустрій громади разом


З приходом весни наступає сприятлива пора взятися громадою за наведення чистоти, порядку та покращення благоустрою.




Турбота про чистоту і благоустрій території – справа кожного мешканця. Адже впорядковані вулиці, парки і сквери позитивно впливають на настрій людей, віддзеркалюють моральне обличчя наших населених пунктів і всіх їх жителів.



Долучитися до весняного благоустрою запрошуємо небайдужих жителів нашого старостату.
Проценківська бібліотека -філія долучилася до Двомісячника благоустрою та чистоти.