"Космос - дорога без кінця"

Хвилинка-цікавинка

12 квітня - Всесвітній  день авіації і космонавтики (міжнародний день польоту людини в космос).

Це особливий день - день тріумфу науки і всіх тих, хто сьогодні трудиться в космічній галузі.

У цей день, 12 квітня, в 1961 році майор Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі "Восток" вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин. До цього моменту були запуски у космос штучних супутників, але в цей день людина вперше підкорила космос. Це стало гіганським проривом в історії космонавтики і сьогодні в космосі вже тисячі супутників, космічні апарати здійснювали посадки на Місяць і Венеру. почалося активне вивчення сонячної системи.

  

Перший політ людиною був найважчою і найнебезпечнішою, але прагнення до підкорення космосу багатьох тисяч людей, які брали участь в підготовці польоту, подолало всі перешкоди.

На честь цієї історичної події -  за рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як "Всесвітній день авіації та космонавтики".

     

 Цікаві факти про космос, як правило, привертають до себе масу читачів у всьому світі. Таємниці і загадки Всесвіту не можуть не хвилювати нашу уяву. Що ж ховається там, високо-високо в небі? Чи є життя на інших планетах? Як багато часу потрібно, щоб дістатися до сусідньої галактики? Погодьтеся, відповіді на ці питання хочеться отримати всім, незалежно від віку, статі чи, скажімо, соціального статусу. Відповісти на ці та інші питання користувачам  Проценківської сільської бібліотеки допоможе книжкова викладка-подорож "Космос - дорога без кінця", яка оформлена до Всесвітнього дня авіації та космонавтики. 

Матеріали, представлені на виставці розповідають про найцікавіші факти про космос і космонавтів. Знайомлячись з книгами, читачі дізнаються багато нового про те, про що раніше і не здогадувалися.

   Бібліотека запрошує всіх бажаючих здійснити цікаву захоплюючу космічну подорож.

"ПТАХИ - ЯКІ ВИ РІЗНІ ТА ЦІКАВІ"

(1 квітня - Міжнародний День птахів)

1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів. День птахів – це не лише річниця Конвенції, а й час повернення пернатих з вирію. Вперше цей день як масове дитяче свято стали проводити в Сполучених Штатах Америки. Організатором був вчитель з містечка в штаті Пенсільванія.

 

Як не злилася зима , прийшла пора її відступати, адже птахи принесли весну. Пташки – наші найменші друзі і невід*ємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня, яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості. Птахи, як і квіти, належать до таких створінь природи, які неначе існують для того, щоб дарувати людям радість, постійно бути об*єктом їх  симпатій і захоплень.

 

Деякі птахи стали у людей символами: Лебідь – символ вірності і любові, ворона і сова – символ мудрості, голуб – символ миру. Багатьом пташкам в різних країнах побудували пам*ятники.

Чи знаєте ви про це?

-          Горобцям – у Бостоні (США) за врятування від гусені, яка загрожувала врожаю.

-          Гусям – у Римі, за те, що врятували місто від ворога, зчинивши галас і цим попередили мешканців.

-          Голубам – у Парижі, за те, що принесли звістку про аварію англійського підводного човна під час Другої світової війни.

Пам*ятники птахам: В Америці – чайкам, у США – горобцю, у Франції – голубам, у Італії – гусям, в Японії – лебедю, у Канаді – казарці.

  

Як приємно слухати спів птахів! Вони створюють гарний настрій, запалюють серце любов*ю до рідної природи, до своєї землі. Скільки віршів, пісень, переказів склали люди своїм хорошим друзям – птахам.  Весна -  улюблена пора року. Тому так багато про неї створено пісень, хороводів, закликалок, ігор. І доки ми будемо цікавитися культурною спадщиною нашого народу, доти буде міцний наш зв*язок із рідною землею, а ми будемо сильні та непереможні.

Для того, щоб ще більше оживити і прикрасити наші ліси, поля, луки, наші міста і села, необхідно активніше приваблювати й охороняти пернатих друзів.

 

Шануй, примножуй скарб неоціненний,

Який вручила нам свята земля!

Насаджуй сад і прочищай джерельце,

І скривдити не дай маленьке пташиня.

 

"З КНИГОЮ ДО ПЕРЕМОГИ"

Всеукраїнський тиждень дитячого читання - 2022

Це свято дитинства, свято книги. В останній тиждень березня пройшов Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Проценківська сільська бібліотека також долучилася.

На протязі тижня бібліотека запропонувала своїм користувачам - дітям ознайомитися з книжковою виставкою "З КНИГОЮ ДО ПЕРЕМОГИ", де вони мали змогу знайомитися з книгами, що представлені на книжковій виставці. 

    Під час тижня дитячого читання діти переглядали у бібліотеці мультфільми із улюблених книг.

    Саме у книжках можна знайти розраду і підтримку. Людина, яка пізнала з дитячих років радість читання, вона посправжньому щаслива.

"СВІТ ДИТЯЧИХ КНИГ - БАГАТИЙ І РІЗНОМАНІТНИЙ"

При відвідуванні бібліотеки діти спілкувалися з книгою де кожен читач відчув себе бажаним гостем.

ЛЮБІТЬ КРАСУ СВОЄЇ МОВИ
Як воду п'ю із чистої криниці,

З-поміж людей вишукую слова.

І наша рідна мова-чарівниця

У віршах повнозвучних ожива.

Цвіте, як квітка маку серед поля.

Дзвенить, як пісня пташки чарівна.

І хоч нелегка в Україні доля,

Та вірю все ж відродиться вона.

І буде людям Україна – мати,

Не мачуха, якою нині є.

І мову рідну будуть шанувати,

Як найбагатіше надбання своє.

                       Людмила Савчук

Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.

Міжнародний День рідної мови (International Mother Language Day) – подія, яку відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності.

Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічних події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.

Рішенням про впровадження  Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи, адже близько половин із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.

Цікаві факти про українську мову

Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%).

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один із яких – кличний.

Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість слів в ній розпочинається на літеру «П», а найменш уживаною є буква «Ф».

Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

(Терень Масенко)

 20 лютого  - День Героїв Небесної Сотні

Господь на небі мав свій план,

Не міг дивитись на руїни.

Тому покликав на Майдан

Синів і дочок України.

      Він ніс з-за хмар усім любов.

Навчав добра, як в дні минулі.

Та пролилась безвинна кров,

Вп’ялись в серця свинцеві кулі...

   20 лютого згідно із указом Президента України №69/2015 "Про вшанування подвигу учасників революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні" відзначається День Героїв Небесної Сотні.

   Вже на тебе, мила, більше не погляну,

Я лежу розстріляний посеред Майдану.

 А на тім Майдані, як колись на Січі,

Не судилось людям Помирати двічі...

 

Єдиною понад усе, вільною і мирною

Жителі села Проценки 16 лютого долучилися до Всеукраїнської акції ЄДНАННЯ

Захід відбувся біля приміщення Проценківського сільського клубу.

 З Днем Єднання Україно!

Немає в нас Заходу і Сходу!

Ми - українці! Одна в нас родина

І Богом дана нашому народу.

Вільна, незалежна Україна!

       А ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацювані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни. 

                                                                       Ліна Костенко

Єднаймося, братаймося!

В товариство чесне -

Хай братерством, щирими трудами,

Вкраїна воскресне!

                                                                         Іван Франко

 

СВИСТІЛИ КУЛІ НАД АФГАНІСТАНОМ

Заплакало небо дощами…

Біль і туга зійшлися клином.

Свистіли кулі над  Афганом,

Прощається мати із сином.

        В Проценківській сільській бібліотеці для користувачів оформлена виставка-вшанування до Дня пам*яті воїнів-афганців, який відзначають 15 лютого. Із матеріалів та книг, які представлені на виставці ви дізнаєтесь про події, героїв цієї страшної війни. Хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не докохав.

     Що ми знаємо про афганську війну ? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно.

   33 роки тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал  Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.

    Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.

     Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч.  27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 – 1985 роки.

    Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги. Посивіли батьки. Тривожними були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу.  Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.

         Скільки їх – юнаків – голубооких, русявих, чорнявих, одружених і тих, до яких не прийшло ще кохання, загинуло на тій землі. Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони по – доброму пам’ятатимуть Афган, який багато чого навчив їх.

    За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях  з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.

     За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось – скалічений, але на серці у кожного біль душі.

      Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом ставали піснями.   Виконували свій інтернаціональний обов* язок і наші земляки . Правда про афганську війну… Різна вона, і спогади різні.

    Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати . Вшануймо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

      Давайте будемо пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває досі. У спогадах, снах і думках. Вони цього заслуговують. Підтримувати теплим словом рідних чиї сини не повернулися до батьківської домівки.

Вже скільки років проминуло,

А біль у серці б*є і б*є…