Місяць травень був багатий на події та свята

Симон Петлюра отаман, політик, символ незламності

Наприкінці травня Україна вшановує пам’ять Симона Петлюри – 22 травня виповнилося 147 років від дня його народження, а 25 травня – 100 років з часу загибелі від рук московського агента.

Симон Петлюра є символом українського національно-визвольного руху. Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років.

Саме у протистоянні із більшовицькою Росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи, а для ворогів – бандитом, ім’ям якого назвали цілі поколінні послідовників. Петлюрівці, як і мазепинці, і бандерівці, вселяли у росіян страх і ненависть, адже волелюбність, завзятість і незламність в українцях пробудили якраз такі потужні особистості, як Мазепа, Петлюра, Бандера.

У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою». Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, ще довго залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Петлюрівців зображували винятково в негативних контекстах, їм надавали непривабливі епітети та неприємну зовнішність. Образ петлюрівців як шкідників, зрадників і противників нової совєтської влади швидко ввійшов у совєтський побут.

Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. Навіть на еміграції лідер УНР продовжив видавничу справу – заснував журнали «Табор», «Тризуб», інші, які перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну.

У 1921 році Симон Петлюра вимушено покинув терени України. Проте не відмовився від політичної боротьба за незалежність УНР. Совєтські ж спецслужби не полишали Петлюру в спокої, узяли собі за мету знеславити і зганьбити ім’я Симона Петлюри та його прихильників.

Вбивство Симона Петлюри справило неабияке враження на українську еміграцію. Член уряду УНР, дипломат Олександр Шульгин згадував, що подія об’єднала до того розрізнені кола української еміграції. Симон Петлюра своїм життям і своєю смертю засвідчив, що тільки в єдності українці здатні вистояти та перемогти.

Минуло 100 років від дня смерті Симона Петлюри, але він лишається символ боротьби за вільну Україну. На його честь в населених пунктах називають об’єкти топоніміки, зводять пам’ятники, пишуть мурали. А головне – пам’ять про Симона Петлюри увічнена в сучасному українському війську. Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на однострої нарукавний тризуб. Продовжуючи петлюрівські традиції, тризуб став частиною військової айдентики Сил оборони України. З 2017 року він став частиною однострою українських воїнів. 152-га окрема єгерська бригада здобула почесне найменування – імені Симона Петлюри. Військовослужбовці бригади захищають нашу країну на різних напрямках російсько-українського фронту.

Місяць травень був багатий на події та свята

23 травня - День Героїв

Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях, у нашій пам’яті та в історії України.

Ми дякуємо кожному захиснику і захисниці, які сьогодні стоять на варті нашого миру, ризикуючи власним життям заради рідної землі. Саме завдяки вашій мужності, силі та незламності Україна живе, бореться і вірить у перемогу.

Герої не вмирають.

Вічна пам’ять полеглим.

Честь і слава живим Героям України!

День Героїв — це день пам’яті, честі та безмежної вдячності всім, хто боровся і бореться за Україну.

Світла пам'ять Героям... Низький уклін за їхню мужність, відвагу та самопожертву

Працівники Проценківського СК спільно з бібліотекою-філією вшанували пам’ять наших загиблих земляків.

Покладанням квітів до меморіальних дощок та на могилі Героя-односельця Дахна Сергія Васильовича ми висловили щиру вдячність і шану тим, хто віддав своє життя за Україну, за мирне небо та наше майбутнє.

Світла пам’ять Героям…

Низький уклін за їхню мужність, відвагу та самопожертву.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудем

Україна пам'ятає. День в історії

17 травня, в Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій. Цей національний жалобний день щорічно припадає на третю неділю травня для вшанування пам'яті мільйонів людей, які постраждали від тоталітарного комуністичного режиму. У роки масових чисток і Великого терору Україна втратила щонайменше мільйона осіб.

Історичний контекст

Масштаб трагедії: Десятки тисяч громадян були розстріляні, а сотні тисяч пройшли через тортури, табори, заслання та примусове лікування.

Знищення еліти: Жертвами репресій стала переважна частина української інтелігенції, діячів науки, культури, а також прості селяни й робітники.

Місця пам’яті: Символами злочинів радянської влади є масові поховання, зокрема урочище Биківня під Києвом, де розташований Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Цей день в історії

14 травня відзначається День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. В історії зафіксовано тисячі випадків, коли українські сім'ї переховували у себе євреїв або усиновлювали єврейських сиріт. Сьогодні Україна вшановує пам’ять тих, хто, ризикуючи власним життям, рятував євреїв у роки нацистської окупації. Це люди, які в найтемніші часи історії не втратили світло людяності. Їх називають Праведниками народів світу — героями без зброї, але з великим серцем.

Пам’ятну дату було встановлено постановою Верховної Ради України у 2021 році на знак поваги до українських рятівників, які, попри смертельну загрозу для себе і своїх родин, допомагали євреям уникнути нацистського терору. Під час Голокосту, який окремі історики називають «Голокостом від куль», на території України було знищено понад мільйон євреїв. У Кам’янці-Подільському лише за кілька днів серпня 1941 року розстріляли 23 600 осіб — місцевих і депортованих з Угорщини.

Допомога євреям в окупованій Україні була однією з найнебезпечніших форм спротиву. Нацисти карали не лише рятівника, а й усю його родину. І все ж — сотні українців відкривали двері своїх домівок, ховали, годували, переховували, діставали документи, допомагали втекти з гетто — не за наказом, не за винагороду, а з почуття обов’язку перед людським життям.

Понад 2700 українців були удостоєні почесного звання «Праведник народів світу» — це найвища нагорода Держави Ізраїль для неєвреїв, які рятували євреїв під час Голокосту. Ще понад 3800 українців мають звання «Праведник України». Із Хмельницької області — 89 імен.

Сьогодні, коли Україна знову переживає війну, ми особливо відчуваємо силу прикладу цих людей. Історія повторюється — українці знову щодня обирають добро, рятуючи дітей, жінок, цивільних, допомагаючи тим, хто потерпає від жорстокості російських окупантів.

Героїзм — це не завжди про зброю. Це про вибір залишатися Людиною.

Цей день — не лише про минуле. Це про нас. Про відповідальність пам’ятати, розповідати, передавати далі. Це про здатність чинити гідно навіть тоді, коли страшно. Це про перемогу людяності над злом.

Світла памʼять усім, хто рятував чуже життя. Повага і вдячність — кожному, хто в часи випробувань обирає доброту й солідарність.

Ми пам’ятаємо.

 
День в історії "Вшановуємо пам'ять Кобзаря"

Важлива дата для України: 22 травня — день перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Саме 22 травня 1861 року прах Кобзаря, згідно з його заповітом, було поховано на українській землі. Цей день вважають датою національного вшанування Шевченка, його духовного заповіту та ролі в українській історії.

Проценківська бібліотека-філія спільно з сільським клубом та жителями Проценківського старостату вшанували пам'ять Тараса Шевченка, покладанням квітів до пам'ятника.

День за днем

20 травня виповнюється 65 років від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої державної нагороди за найвидатніші здобутки у сфері культури та мистецтва. Заснована у 1961 році для вшанування пам'яті Кобзаря, премія присуджується видатним митцям за вагомий внесок у національну культуру в таких сферах, як література, мистецтво, публіцистика й журналістика. Нагороду можуть отримувати як окремі автори, так і творчі колективи, причому премія присуджується лише один раз за життя за конкретний видатний твір чи масштабний проєкт. За понад шість десятиліть існування відзнаки її лауреатами ставали як визнані класики (Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко, Василь Стус, Іван Марчук), так і сучасні знакові постаті (Сергій Жадан, Оксана Забужко, Джамала), а останніми роками премія активно відзначає глибоку культурну рефлексію на тему війни, свободи та захисту української ідентичності.

"На полотні моєї долі вишиття-шиття"

21 травня в Проценківському СК спільно з бібліотекою проведено тематичне свято до Дня вишиванки — «На полотні моєї долі вишиття — життя».

21 травня в Проценківському СК відбулося тематичне свято до Дня вишиванки — «На полотні моєї долі вишиття — життя».

У теплій та щирій атмосфері для гостей свята лунали українські пісні, які наповнили залу гарним настроєм і любов’ю до рідної культури. Особливою окрасою заходу став показ старовинних та сучасних вишиванок, де кожна сорочка була справжнім витвором мистецтва та символом української душі.

Присутні мали унікальну можливість зустрітися з берегинею вишиванок, яка зберегла родинні сорочки ще від бабусь і прабабусь. Вона поділилася історіями кожної вишиванки, розповіла про їх значення, символіку та долю, яку вони пронесли крізь покоління.

Також на святі були представлені місцеві майстрині-вишивальниці та їх чудові роботи. Гості із захопленням слухали розповіді про творчий шлях майстринь, їх любов до української вишивки та бажання зберігати народні традиції.

Свято вдалося на славу — щире, яскраве та душевне.

Усі присутні отримали безліч позитивних емоцій, гарний настрій та ще раз переконалися, що українська вишиванка — це не просто одяг, а наш оберіг, наша історія та гордість.

 

Місяць травень був багатий на події та свята

День в історії

Перший бій за Донецький міжнародний аеропорт

У 2014 році відбувся перший бій за Донецький міжнародний аеропорт. Російські терористи зазнали нищівної поразки і були готові бігти з міста, однак українська армія була зупинена керівництвом і закріпилася в звільненому аеропорту.

Оборона об'єкта тривала 242 дні по 22 січня 2015 року, поки аеропорт не був повністю знищений російською армійською артилерією. Остання будівля, де дислокувалися українські захисники, була замінована російськими найманцями під прикриттям "перемир'я" і підірвана. Нагадаємо, що ще на два роки раніше, аеропорт обслуговував фінал чемпіонату Європи з футболу, а українське місто Донецьк радо приймало гостей з усього світу.

 Земле радістю умийся, до нас прийшла зелена Трійця

Зелені свята — час давніх традицій та єднання з природою 

У дні, коли природа буяє різнотрав’ям луків і полів, учасники художньої самодіяльності Проценківського СК та бібліотеки-філії зібралися разом, щоб пригадати й відтворити давні традиції та звичаї Зелених свят. 

 У понеділок, на День Святого Духа, ми вирушили у захопливу пізнавальну подорож до поля, на луки та до річки. Там дівчата збирали польові квіти , плели барвисті вінки  та пускали їх на воду, вірячи у старовинне повір’я, що русалки надішлють їм добрих і заможних женихів. 

 Жінки збирали пахучі трави, м’яту, любисток та клечення, щоб прикрасити ними свої оселі й подвір’я, наповнюючи їх ароматом літа та благословенням природи.

 За народними переказами, русалки намагалися заманити до себе дівчат, але надійними оберегами від них служили полин, м’ята та часник. 

 А ще, згідно зі звичаями наших предків, у полі варили кашу та готували спільний обід, щоб задобрити й провести русалок, а також згуртувати громаду навколо спільної справи.

 У цей день згадали й тих, хто загинув на далеких дорогах і в чужих краях, тих, хто віддав своє життя за честь, волю та славу рідної Батьківщини.

 Присутні дізналися багато цікавого про традиції, звичаї та обряди Трійці, а також змістовно й корисно провели час серед квітів, трав та чарівної краси рідної природи. 

 Бережімо народні традиції, адже в них живе пам’ять наших предків, мудрість поколінь і душа українського народу! 

У бібліотеці оформлена виставка-свято "Зелені свята у травах і квітах"