МИ ХОЧЕМО, ЩОБ ВАШЕ ЛІТО БУЛО КНИГАМИ ЗІГРІТЕ.

Читальний зал під відкритим небом.

У літечко веселе ми відкриваєм двері,

Канікули, канікули – радієм ми щораз,

Із книгами й мандрівками приходимо до Вас!

    

Літо – найбажаніша пора для всіх. Особливо на нього чекають діти. Адже можна забути про школу і підручники, відпочивати, подорожувати, пізнавати світ навколо себе.

Та не можна уявити повноцінний відпочинок без цікавих книг, здатними повести надзвичайними шляхами у світ чудес і пригод. Беріть книги завжди з собою – читайте з друзями. Адже любов до читання не припиняється ніколи. Читання – це насолода і відпочинок.

 

Читальний зал під відкритим небом зустрів дітей теплим сонечком. На дитячому майданчику бібліотекар провела  для дітей захід. Тема заходу «Ми хочемо, щоб ваше літо, було книгами зігріте».

Діти  відпочивали і пізнавали світ, поринали у дивовижні подорожі морем книг, відгадували загадки прислів’я та приказки про книгу, складали слова, шукали назву казки за змістом.  

Весело та цікаво час промайнув непомітно.

Діти проявили свої здібності та отримали радість спілкування з друзями, літературними героями і розважилися на всі 100%.

 

ЛІТО В БІБЛІОТЕЦІ

КАНІКУЛЯРНІ ПОСИДЕНЬКИ

Літо у бібліотеці - це дружній, комфортний простір, здатний зробити відпочинок дітей активним, пізнавальним та веселим.

Тут вони можуть  збагатити свої знання, почути відповіді на багато питань: які цікаві книги варто прочитати влітку як цікаво та з користю провести час.

Корисно, цікаво і весело діти проводять час та відпочивають в дні літніх канікул у Проценківській сільській бібліотеці, а саме: пограти в настільні ігри, малювати із задоволенням почитати  книги і дізнатися багато цікавого, відгадувати загадки, подорожувати разом з казковими героями.

Цікаво та змістовно у бібліотеці пройшли канікулярні посиденьки.

 Бажаємо дітям цікавих змістовних, насичених гарними подіями канікул!

 

Мандрівка сторінками твору "Климко".

Знакові дати книжкового світу

Мандрівка сторінками твору «Климко» до 50-річчя з часу написання повісті Григора Тютюнника (1976).

Книги як люди також мають свої дні народження. Книги дійсно схожі на людей. Вони з'являються на світ, мають свою історію та святкують дні народження.

      Є книги, які не старіють з роками. До таких належить повість Григора Тютюнника «Климко» написана 1976 року. Минуло пів століття від часу її створення, але історія хлопчика який у роки Другої світової війни долає не легкий шлях заради порятунку близьких, і сьогодні хвилює читачів.  

  Головний герой твору – сирота Климко. Втративши рідних, він рано подорослішав і навчився самостійно приймати складні рішення. Попри голод, втому та небезпеки воєнного часу, хлопець зберігає найцінніше – людяність, доброту, співчуття та готовність допомагати іншим.

   Повість «Климко» - це не лише розповідь про воєнне дитинство. Це твір про силу духу, милосердя, дружбу, відданість і здатність залишатися Людиною навіть у найтяжчих обставинах.

 

Цікаво, що в образі Климка письменник відобразив чимало автобіографічних рис. Як і його герой, Григорій Тютюнник пережив тяжке воєнне дитинство, тому події твору сповнені особливої щирості та правдивості.

   Минуло 50 років від написання повісті, але її головний урок залишається незмінним: справжня людяність не залежить від часу, віку чи обставин.

Запрошуємо читачів знову відкрити для себе повість «Климко» - книгу, яка навчає співчуття, мужності та добра.   

                  ✨ Чому книги живуть довше за людей?

·       Вони не старіють: Головні герої залишаються молодими та сміливими через сотні років.

·       Вони мандрують у часі: Книга дозволяє нам поговорити з автором, який жив дуже давно.

·       Вони мають багато життів: Щоразу, коли нова людина відкриває книгу, історія оживає знову.

 

                                              

 Літо...Спека...Завітай у бібліотеку.

    А в бібліотеці завжди прохолодно та цікаво. Схованка від літньої спеки знайдена!

   

Бібліотека пропонує не лише прохолоду та безліч цікавих книжок, а й доступ до безкоштовного Wi-Fi, настільні ігри, творчі майстер-класи,

перегляд мультфільмів та інше. 

   

То ж часу не гайте. до бібліотеки завітайте!

 Василь Шкляр - батько українського бестселера

75 років від дня народження

Викладка літератури

10 червня свій 75 річний ювілей святкує Василь Шкляр – один із найбільш впливових українських письменників, для  активного читача  – постать відома й упізнавана, адже це ім’я асоціюють з патріотичною літературою, що є найбільш читаною на масовому книжковому ринку. Кожен його роман стає бестселером, збурюючи широкий розголос серед читацьких кіл.

 Василь Шкляр народився в селі  Ганжалівка Лисянського району   на Черкащині. Пізніше родина переїхала до Звенигородки, де майбутній письменник закінчив школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Під час навчання був  студентом за обміном в Єреванському університеті. Після закінчення навчання працював журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці. Популярність до письменника прийшла лише у 1999 році з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий. У 2000-2004 роках Шкляр працює головним редактором видавництва «Дніпро». 

У 2009 році виходить найвідоміший роман письменника "Залишенець Чорний ворон" одночасно у двох видавництвах — київському "Ярославів вал", та харківському "Клуб Сімейного Дозвілля". За цей роман у 2011 році Комітет з Національної премії України імені Т.Шевченка визнав Шкляра лауреатом премії, але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника. Після цього громадськість почала збір коштів на альтернативну премію для В. Шкляра. Народна Шевченківська премія була вручена під час торжеств в Холодному Яру біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака з формулюванням "За повернення українській нації історичної пам'яті". Було зібрано 255 тис. грн. Під час нагородження письменником було заявлено про своє рішення направити зібрані кошти народної Шевченківської премії на екранізацію свого роману "Залишенець. Чорний Ворон". 

Твори Василя Шкляра користуються незмінним інтересом у читачів.  Тираж «Чорного Ворона» давно сягнув за 600 тисяч примірників. Культовий роман «Ключ» витримав більше десятка перевидань. Постійно перевидаються романи «Елементал», «Кров кажана».

Проценківська бібліотека підготувала викладку літератури до дня народження  Василя Шкляра. То ж запрошуємо до бібліотеки.

 

 

 

 

 

 

                

Маленькі янголи. Діти, які ніколи...

День жалю, день скорботи

 В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради України 2021 року.

Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей пам’ятний день запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН на одному зі спеціальних засідань з питань про Палестину у 1982 році. Він надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога. Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Відібрані, скалічені життя наших дітей – це незгоєні довічні рани України.

Сьогодні день пам’яті – це протест проти насильства та війни! Діти мають жити в мирі

Сьогодні Україна схиляє голову в пам’ять про дітей, чиї життя були обірвані війною.

Кожна дитина мала мрії, плани, захоплення та ціле життя попереду. Російська агресія забрала найдорожче — дитячі життя, які ніколи не повинні ставати жертвами війни.

Цей день — нагадування про страшну ціну, яку платить Україна за свою свободу. Про біль родин, який неможливо виміряти словами. Про відповідальність зробити все можливе, щоб майбутні покоління жили під мирним небом.

Світла пам’ять усім невинним дітям, чиї життя забрала війна.

Пам’ятаємо.

    

За 12 років російсько-української війни постраждали десятки тисяч дітей з України, деякі навіть не встигли побачити цей світ. Пам’ятаємо кожного янгола! Пам’ятаємо про маленькі серця загиблих українців! Вшануйте кожну загиблу дитину хвилиною мовчання, запали свічку пам’яті!

До Дня вшанування пам'яті дітей у Проценківській сільській бібліотеці спільно з сільським клубом проведений захід День жалю,день скорботи Маленькі янголи, діти. які ніколи... На заході презентовано книжково-ілюстративну виставку-спомин «Вони назавжди залишаться дітьми».

Пам’ять про дітей, які загинули під час війни російської федерації проти України, завжди буде жити в наших серцях. Світла пам'ять янголяткам, які ніколи не зможуть прийти до бібліотеки! Ми будемо завжди їх пам’ятати! Нехай мир завжди панує у наших серцях і на нашій землі!

Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину!

 Місяць травень був багатий на події та свята

Симон Петлюра отаман, політик, символ незламності

Наприкінці травня Україна вшановує пам’ять Симона Петлюри – 22 травня виповнилося 147 років від дня його народження, а 25 травня – 100 років з часу загибелі від рук московського агента.

Симон Петлюра є символом українського національно-визвольного руху. Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років.

Саме у протистоянні із більшовицькою Росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи, а для ворогів – бандитом, ім’ям якого назвали цілі поколінні послідовників. Петлюрівці, як і мазепинці, і бандерівці, вселяли у росіян страх і ненависть, адже волелюбність, завзятість і незламність в українцях пробудили якраз такі потужні особистості, як Мазепа, Петлюра, Бандера.

У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою». Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, ще довго залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Петлюрівців зображували винятково в негативних контекстах, їм надавали непривабливі епітети та неприємну зовнішність. Образ петлюрівців як шкідників, зрадників і противників нової совєтської влади швидко ввійшов у совєтський побут.

Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. Навіть на еміграції лідер УНР продовжив видавничу справу – заснував журнали «Табор», «Тризуб», інші, які перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну.

У 1921 році Симон Петлюра вимушено покинув терени України. Проте не відмовився від політичної боротьба за незалежність УНР. Совєтські ж спецслужби не полишали Петлюру в спокої, узяли собі за мету знеславити і зганьбити ім’я Симона Петлюри та його прихильників.

Вбивство Симона Петлюри справило неабияке враження на українську еміграцію. Член уряду УНР, дипломат Олександр Шульгин згадував, що подія об’єднала до того розрізнені кола української еміграції. Симон Петлюра своїм життям і своєю смертю засвідчив, що тільки в єдності українці здатні вистояти та перемогти.

Минуло 100 років від дня смерті Симона Петлюри, але він лишається символ боротьби за вільну Україну. На його честь в населених пунктах називають об’єкти топоніміки, зводять пам’ятники, пишуть мурали. А головне – пам’ять про Симона Петлюри увічнена в сучасному українському війську. Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на однострої нарукавний тризуб. Продовжуючи петлюрівські традиції, тризуб став частиною військової айдентики Сил оборони України. З 2017 року він став частиною однострою українських воїнів. 152-га окрема єгерська бригада здобула почесне найменування – імені Симона Петлюри. Військовослужбовці бригади захищають нашу країну на різних напрямках російсько-українського фронту.