День в історії "Вшановуємо пам'ять Кобзаря"

Важлива дата для України: 22 травня — день перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Саме 22 травня 1861 року прах Кобзаря, згідно з його заповітом, було поховано на українській землі. Цей день вважають датою національного вшанування Шевченка, його духовного заповіту та ролі в українській історії.

Проценківська бібліотека-філія спільно з сільським клубом та жителями Проценківського старостату вшанували пам'ять Тараса Шевченка, покладанням квітів до пам'ятника.

День за днем

20 травня виповнюється 65 років від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої державної нагороди за найвидатніші здобутки у сфері культури та мистецтва. Заснована у 1961 році для вшанування пам'яті Кобзаря, премія присуджується видатним митцям за вагомий внесок у національну культуру в таких сферах, як література, мистецтво, публіцистика й журналістика. Нагороду можуть отримувати як окремі автори, так і творчі колективи, причому премія присуджується лише один раз за життя за конкретний видатний твір чи масштабний проєкт. За понад шість десятиліть існування відзнаки її лауреатами ставали як визнані класики (Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко, Василь Стус, Іван Марчук), так і сучасні знакові постаті (Сергій Жадан, Оксана Забужко, Джамала), а останніми роками премія активно відзначає глибоку культурну рефлексію на тему війни, свободи та захисту української ідентичності.

"На полотні моєї долі вишиття-шиття"

21 травня в Проценківському СК спільно з бібліотекою проведено тематичне свято до Дня вишиванки — «На полотні моєї долі вишиття — життя».

21 травня в Проценківському СК відбулося тематичне свято до Дня вишиванки — «На полотні моєї долі вишиття — життя».

У теплій та щирій атмосфері для гостей свята лунали українські пісні, які наповнили залу гарним настроєм і любов’ю до рідної культури. Особливою окрасою заходу став показ старовинних та сучасних вишиванок, де кожна сорочка була справжнім витвором мистецтва та символом української душі.

Присутні мали унікальну можливість зустрітися з берегинею вишиванок, яка зберегла родинні сорочки ще від бабусь і прабабусь. Вона поділилася історіями кожної вишиванки, розповіла про їх значення, символіку та долю, яку вони пронесли крізь покоління.

Також на святі були представлені місцеві майстрині-вишивальниці та їх чудові роботи. Гості із захопленням слухали розповіді про творчий шлях майстринь, їх любов до української вишивки та бажання зберігати народні традиції.

Свято вдалося на славу — щире, яскраве та душевне.

Усі присутні отримали безліч позитивних емоцій, гарний настрій та ще раз переконалися, що українська вишиванка — це не просто одяг, а наш оберіг, наша історія та гордість.