ПИСЬМЕННИКИ - ЮВІЛЯРИ

"БІБЛІОГРАФІЧНА ДОВІДКА"

 «Думка про самостійну Україну була провідною думкою мого життя, і, звичайно, в міру сил моїх і можливостей, я працювала для здійснення її»

Людмила Старицька-Черняхівська

Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941). Письменниця, літературний критик, громадський діяч

В історію європейської літератури вагомий внесок зробила й ціла плеяда українських жінок-письменниць. Серед них згадуємо ім’я вітчизняної письменниці, літературного критика, громадського діяча — Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської.

Народилася Людмила Старицька 29 серпня 1868 р. у Києві в родині відомого письменника, драматурга, громадського діяча Михайла Петровича Старицького та Софії Віталіївни Лисенко — рідної сестри композитора М. Лисенка.

Окрім домашнього навчання, Людмила здобувала освіту в пансіоні Криницької, навчалася в одній із кращих приватних жіночих гімназій Києва В. Ващенка-Захарченка. Ще в дитинстві вона склала перші казочки та вірші для молодшої сестри. В п’ятнадцять років Людмила вже писала для домашнього театру містерії віршем, у рукописному журналі гімназисток вмістила нарис “За Україну”.

Поезія Л. Старицької була представлена І. Франком в антології “Акорди” та С. Єфремовим в “Українській музі”.

Із заснуванням у 1895 р. у Києві Літературно-артистичного товариства Л. Старицька входить до його правління, допомагає організовувати літературно-художні та наукові вечори, присвячені історії та культурі українського народу. Людмила бере активну участь у роботі “Історичного товариства Нестора-літописця” в Києві, “Наукового товариства імені Шевченка” у Львові.

Під час революційних подій 1905 р. Л. Старицька-Черняхівська бере учать у мітингах та демонстраціях, засіданнях політичних гуртків. Згодом вона входить до Української демократично-радикальної партії, а потім — Товариства українських поступовців.

Наприкінці 1920-х — початку 1930-х рр. письменниця та її рідні зазнають гонінь і переслідувань. У 1929 р. Людмилу Михайлівну та Олександра Григоровича заарештовують, звинувативши в належності до “Спілки визволень” України”. Черняхівських відправляють з Києва до Харкова, де до суду, під час слідства (майже півроку) вони сиділи в камерах ізолятора ДПУ на Холодній горі.

20 липня 1941 р., коли гриміла війна, точилися жорстокі бої, Червона армія відступала, 73-річну письменницю знову заарештовують. Разом із сестрою Оксаною,академіком-сходознавцем А. Кримським і ще кількома київськими інтелігентами вивозять вантажним авто до Харкова, а звідти гонять етапом пішки у Валуйки. Потім кидають у “телятник”, набитий в’язнями, й везуть за Волгу. По дорозі, без води, їжі, світла, письменниця померла. На казахській землі задубіле тіло Людмили Михайлівни чекісти викинули по ходу в степ.

Проценківська сільська бібліотека запрошує своїх користувачів відвідати бібліотеку та ознайомитися із життєвим і творчим шляхом Людмили Старицької-Черняхівської.

УКРАЇНА ВШАНОВУЄ СВОЇХ ГЕРОЇВ

29 серпня, відзначається День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Пам’ятний день був встановлений Указом президента Володимира Зеленського в 2019 році задля вшанування героїв, загиблих під час Іловайської трагедії. Воїни віддали свої життя у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність України.

Історія Іловайської трагедії

Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

18 серпня, у ході запеклих боїв, українські сили, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста.

В ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.

Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога.

28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.

Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін, 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.

29 серпня о 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.

За офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинули, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон.

Символом дати виступає квітка соняшника, адже у дні Іловайської трагедії саме вона рясніла на полях.

Україна вшановує полеглих воїнів також загальнонаціональною хвилиною мовчання.

Усі реакції:

16Тетяна Пантюх, Мария Гапон та ще 14

 "ДЕНЬ С ІСТОРІЇ УКРАЇНИ"

З часів далеких відгомін іде

Про прадідів відвагу, мужність, славу.

Наш прапор житнім золотом цвіте;

Він – символ незалежної держави.

Знамення сяє сонцем золотим,

Небесною виблискує блакиттю…

З ним здобували все, що є святим;

І нас із ним нікому не скорити!

Сьогодні ми знову виборюємо нашу незалежність у важкі часи - війни і також з прапором України в наших руках.

Перемоги всім нам, ПЕРЕМОГИ всім українцям! Бажаю вам бути гідними нашій країні та Героям.

 "РОМАНТИК СЕРЦЕМ - РЕАЛІСТ ДУМКОЮ"

115 років від дня народження Василя Барки - українського письменника-модерніста, поета, перекладача, літературознавця та філософа.

Василь Барка - (1908 - 2003) - справжнє ім'я - Василь Костянтинович Очерет.

Літературний спадок Василя Барки величезний. Він нараховує більше двох десятків книг, серед яких є і поетичні, і прозові. Та найбільше автор запам’ятався романом «Жовтий князь», в якому розказав світові про велику трагедію українського народу – Голодомор.

Більшість свого життя Василь Барка прожив за межами України, але з Україною в серці.

Щоб ознайомитися з життєвим та творчим шляхом письменника запрошуємо до бібліотеки переглянути викладку літератури.

Усі реакції:

17Валентина Хорошун, Тетяна Пантюх та ще 15

 "НОВИНКА З БІБЛІОТЕЧНОЇ СКРИНЬКИ"

"НОВА КНИГА - НОВІ ДРУЗІ"

Любі друзі! Проценківська бібліотека-філія гостинно запрошує всіх допитливих, кмітливих та закоханих у книгу читачів!

Фонд бібліотеки поповнився на 34 нові, цікаві та пізнавальні книги. Книги про справжню дружбу, чесність і вірність будуть цікавими як для дітей так і дорослого читача.

Прочитайте самі та порекомендуйте друзям!

 "ЦІЛЮЩИЙ БУКЕТ ТРІЙЦІ" 

Для користувачів бібліотеки оформлена виставка-інсталяція. На якій представлені книги та матеріали про звичаї та обряди українців.

 

"КАЗКА ДЛЯ МАТУСІ"
Користувачка Проценківської бібліотеки-філії Анна Пантюх прийняла участь у конкурсі дитячої творчості "Казка для матусі". (До Дня матері)