Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи

Калейдоскоп цікавих фактів

(130 років від дня народження О.П.Довженка)

Олександр Довженко – талановитий український кінорежисер й письменник, художник, майстер своєї справи, першовідкривач жанру кіноповісті. Людина, яка прославила свої роботи на цілий світ та мріяла побувати у Голлівуді. Подейкують, що Чарлі Чаплін про нього говорив так: “Слов’янство дало світу кінематографа лише одного творця, мислителя і поета – Олександра Довженка”. Ми досі захоплюємося постаттю Довженка, адже без нього не можемо уявити український кінематограф.

    Народився письменник 10 вересня 1894 року в селі В’юнище на Чернігівщині у родині неписемних селян. Трагічним було його дитинство, та він знаходив щастя у природі, любив милуватися річкою та красою навколо. Не одразу Олександр Довженко подався у творчість, та за своє життя він подарував світові: зняв 14 фільмів, написав 15 сценаріїв і кіноповістей, понад 20 новел й оповідань. Його назвали першим поетом кінострічки, а такі стрічки як: “Звенигора”, “Арсенал”, “Земля” кінокритики визнали шедеврами кіномистецтва. Про свою творчість Довженко говорив: “Я не зовсім люблю свої картини. Часом я їх не люблю зовсім. Я їх жалію, як дітей незграбних і не досить вродливих, але моїх рідних. І мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду”. Багато його задумів та сценаріїв залишилися нереалізованими. Помер режисер на чужині, у Москві 25 листопада 1956 року від інфаркту. Там і був похований.

  

Пропонуємо вам познайомитися з видатною постаттю часів становлення української кінематографії та дізнатися багато цікавої інформації разом з нами!

    Сльози та біль забрали дитинство Олександра Довженка… У сім’ї письменника було 14 дітей. Вижили тільки двоє – він і сестра Поліна. Четверо братів – Іван, Сергій, Лаврентій, Василь – померли в один день від хвороби. Життя в селі, як бачимо, було надзвичайно важким.

  За життя багато навчався. Був учнем Сосницької початкової школи. З 1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті. У 1917 вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет, де здобув вищу освіту на економічному факультеті (вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів. Вчився погано, бракувало часу).

Довженко служив у петлюрівській армії під час революції. Через це у 1919 році його засудили до ув’язнення в концтаборах, та його вдалося врятувати.

Свою творчу кар’єру Олександр Довженко розпочав як художник-карикатурист. Ще перебуваючи в Берліні, він надсилав малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських комуністів у США “Молот”. Повернувшись до Харкова, створював свої малюнки для місцевих сатиричних видань. Йому це направду, дуже чудово виходило.

Був двічі одружений. Перша – Варвара Крилова, з якою він познайомився, коли вони разом готували вечір, присвячений Тарасу Шевченку у 1914 році. У 1917 році пара вступила у цивільний шлюб. Пізніше Варвару спокусив білогвардійський офіцер, з яким вона навіть поїхала за кордон і захворіла на туберкульоз. Коханець кинув її, та Олександр усе ще любив дівчину й взяв собі її за дружину. Пізніше Довженко захопився молодою акторкою Юлією Солнцевою, і Варвара сама вирішила піти з життя чоловіка, аби не бути тягарем.

У 1930 році Олександр Довженко зняв фільм “Земля”. Ця картина вивела українське мистецтво на широкі екрани. Того ж року він поїхав у відрядження. Побував у багатьох країнах світу. Наприклад: Берлін, Париж, Лондон, Прага, Гамбург. Він став відомим за межами рідної України.

Працював в Одесі, біля моря. Та пізніше, у 1933 році переїздить до Москви, далі на Далекий Схід. Був нагороджений орденом Леніна. У 1943 році він завершує кіноповість «Україна в огні» й Сталін заборонив її (заборонив Довженку приїжджати в Україну). Працював у “Мосфільмі”.

Все життя, яке було проведено у Москві він тужив за Батьківщиною. Одного разу Довженко сказав: “Я помру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю в Києві десь над Дніпром на горі”. У 1950-х роках йому все-таки вдалося відвідати Україну… Уже під кінець свого життя він говорив: “Вже не треба нічого – ні кіностудії, ні роботи, допоможіть тільки переїхати в Україну. Велика квартира мені не потрібна. Тільки треба, щоб з одного хоча би вікна можна було дивитися вдалину. Щоб було видно Дніпро, і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так наполегливо почали з’являтися мені уві сні”.

Мав 13 високих нагород за своє життя. Одні з яких: почесне звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР», почесне звання «Народний артист РРФСР», медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та інші.

У 1960 році створено музей Довженка в батьківській хаті. Також у 1994 році за указом Президента України була створена державна премія в галузі кінематографа імені О. Довженка. Й у цьому ж році було відкрито «Національний центр Олександра Довженка».