І Тарасовим словом народ мій прозрів
Шевченківські читання
(210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка)
Вірші Тараса Григоровича Шевченка – це невичерпне
джерело мудрості. Написані понад століття тому – поезії Шевченка актуальні й
досі.
Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже "Кобзар" – це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: "Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б'ється – ожива, як їх почуєш…". І слова Шевченка – справді особливі, зокрема тим, що актуальні й досі.
З нагоди 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка спільно з Проценківським сільським клубом були проведені Шевченківські читання, "І Тарасовим словом народ мій прозрів"
У своїй поезії Великий Кобзар оспівував первинні людські цінності: любов і вірність, материнську долю, дружбу, відданість рідній землі і народові – те, без чого не можна уявити людського життя.
Тарас Шевченко прожив 47 років: з них пробув 24 роки в кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем... Але де б він не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, пам'ятав її і сумував за нею, як за матір'ю.
Саме тому Україна стала у
творчості Шевченка головним образом, овіяним любов'ю і тугою. Саме такою,
далекою та недоступною, постає образ України у вірші "Думи мої
думи…".
"Думи мої думи…"Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?...
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Немає коментарів:
Дописати коментар