Про все цікаве на планеті читайте, друзі, в журналах та газетах

  

Часом важко собі уявити, який багатий і незамінний арсенал думок, поглядів, відомостей вміщують у собі газети і журнали і як багато вони можуть дати будь-якому користувачеві. У цих виданнях містяться оперативні відомості практично з будь-якої теми. Потрібно тільки уміти їх знайти. Газетна і журнальна інформація настільки органічно влилася в наше життя, що ми її часом не помічаємо, як свіже повітря, яким дихаємо. Але коли проаналізувати вплив періодики на людину, то розумієш, що преса, як і книга, постійно супроводжує наше життя, Вона формує наш світогляд і збагачує життя.

  Є газети та журнали без яких важко жити. Бо

вони - і порада, і розрада, і підтримка, і підказка у непростих життєвих ситуаціях.

    До уваги читачів представлено презентацію періодичних видань "Про все цікаве на планеті, читайте,друзі, в журналах та газетах» на якій розміщені друковані видання для задоволення загальноосвітніх, духовних, професійних потреб читачів, організації цікавого дозвілля.

 

Журнали та газети - це джерело інформації. Читаючи їх - ви поповнюєте свої знання.

Звичайно, радіо, телебачення, комп`ютери значно полегшують доступ до інформації, але незмінно залишається бажання людини доторкнутися до сторінок свіжих газет і журналів.

Друзі, хто володіє інформацією - володіє світом.

Отже, чекаємо вас у бібліотеці!

 

Майстерня пазлів у бібліотеці

 

Пазли - це один з найпопулярніших видів головоломок у світі. Народилися вони з давнього мистецтва мозаїки. З шматочків підігнаних камінчиків, кольорового скла, черепашок і самоцвітів, майстри складали сцени полювання, вихваляли бойові подвиги царя і його війська, зображували велич країни, віддавали належне численним богам. Таким чином, укладали тротуари, але частіше розписували стіни храмів, будинків.

Так ця розвага дійшла до наших днів.  У більшості людей пазли асоціюються з дитячою грою, але користь від цієї гри просто величезна. Адже за допомогою цієї головоломки, ви тренуєте свою пам'ять, логічне мислення та уяву.

 

У бібліотеці  відбулась майстерня пазлів «Складаю казку». Діти із  задоволенням складали пазли із сюжетами улюблених казок.

Також із задоволенням діти складають пазли із родиною вдома. Так із 750 штук пазлів вдома склала родина К.Якименків, пазлики брали у бібліотеці. Пазлики можна отримати у бібліотеці так як і книги , щоб вдома всією родиною потренувати свою пам’ять, логічне мислення та уяву.

Тож запрошуємо до бібліотеки у майстерню пазлів.

Дякуємо користувачам за подаровані для бібліотеки пазлики.

 

 Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи

Калейдоскоп цікавих фактів

(130 років від дня народження О.П.Довженка)

Олександр Довженко – талановитий український кінорежисер й письменник, художник, майстер своєї справи, першовідкривач жанру кіноповісті. Людина, яка прославила свої роботи на цілий світ та мріяла побувати у Голлівуді. Подейкують, що Чарлі Чаплін про нього говорив так: “Слов’янство дало світу кінематографа лише одного творця, мислителя і поета – Олександра Довженка”. Ми досі захоплюємося постаттю Довженка, адже без нього не можемо уявити український кінематограф.

    Народився письменник 10 вересня 1894 року в селі В’юнище на Чернігівщині у родині неписемних селян. Трагічним було його дитинство, та він знаходив щастя у природі, любив милуватися річкою та красою навколо. Не одразу Олександр Довженко подався у творчість, та за своє життя він подарував світові: зняв 14 фільмів, написав 15 сценаріїв і кіноповістей, понад 20 новел й оповідань. Його назвали першим поетом кінострічки, а такі стрічки як: “Звенигора”, “Арсенал”, “Земля” кінокритики визнали шедеврами кіномистецтва. Про свою творчість Довженко говорив: “Я не зовсім люблю свої картини. Часом я їх не люблю зовсім. Я їх жалію, як дітей незграбних і не досить вродливих, але моїх рідних. І мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду”. Багато його задумів та сценаріїв залишилися нереалізованими. Помер режисер на чужині, у Москві 25 листопада 1956 року від інфаркту. Там і був похований.

  

Пропонуємо вам познайомитися з видатною постаттю часів становлення української кінематографії та дізнатися багато цікавої інформації разом з нами!

    Сльози та біль забрали дитинство Олександра Довженка… У сім’ї письменника було 14 дітей. Вижили тільки двоє – він і сестра Поліна. Четверо братів – Іван, Сергій, Лаврентій, Василь – померли в один день від хвороби. Життя в селі, як бачимо, було надзвичайно важким.

  За життя багато навчався. Був учнем Сосницької початкової школи. З 1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті. У 1917 вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет, де здобув вищу освіту на економічному факультеті (вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів. Вчився погано, бракувало часу).

Довженко служив у петлюрівській армії під час революції. Через це у 1919 році його засудили до ув’язнення в концтаборах, та його вдалося врятувати.

Свою творчу кар’єру Олександр Довженко розпочав як художник-карикатурист. Ще перебуваючи в Берліні, він надсилав малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських комуністів у США “Молот”. Повернувшись до Харкова, створював свої малюнки для місцевих сатиричних видань. Йому це направду, дуже чудово виходило.

Був двічі одружений. Перша – Варвара Крилова, з якою він познайомився, коли вони разом готували вечір, присвячений Тарасу Шевченку у 1914 році. У 1917 році пара вступила у цивільний шлюб. Пізніше Варвару спокусив білогвардійський офіцер, з яким вона навіть поїхала за кордон і захворіла на туберкульоз. Коханець кинув її, та Олександр усе ще любив дівчину й взяв собі її за дружину. Пізніше Довженко захопився молодою акторкою Юлією Солнцевою, і Варвара сама вирішила піти з життя чоловіка, аби не бути тягарем.

У 1930 році Олександр Довженко зняв фільм “Земля”. Ця картина вивела українське мистецтво на широкі екрани. Того ж року він поїхав у відрядження. Побував у багатьох країнах світу. Наприклад: Берлін, Париж, Лондон, Прага, Гамбург. Він став відомим за межами рідної України.

Працював в Одесі, біля моря. Та пізніше, у 1933 році переїздить до Москви, далі на Далекий Схід. Був нагороджений орденом Леніна. У 1943 році він завершує кіноповість «Україна в огні» й Сталін заборонив її (заборонив Довженку приїжджати в Україну). Працював у “Мосфільмі”.

Все життя, яке було проведено у Москві він тужив за Батьківщиною. Одного разу Довженко сказав: “Я помру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю в Києві десь над Дніпром на горі”. У 1950-х роках йому все-таки вдалося відвідати Україну… Уже під кінець свого життя він говорив: “Вже не треба нічого – ні кіностудії, ні роботи, допоможіть тільки переїхати в Україну. Велика квартира мені не потрібна. Тільки треба, щоб з одного хоча би вікна можна було дивитися вдалину. Щоб було видно Дніпро, і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так наполегливо почали з’являтися мені уві сні”.

Мав 13 високих нагород за своє життя. Одні з яких: почесне звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР», почесне звання «Народний артист РРФСР», медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та інші.

У 1960 році створено музей Довженка в батьківській хаті. Також у 1994 році за указом Президента України була створена державна премія в галузі кінематографа імені О. Довженка. Й у цьому ж році було відкрито «Національний центр Олександра Довженка».

 

 

 Батько нової української літератури

Виставка-портрет

(255 років від дня народження І.П.Котляревського)

9 вересня 1769 року народився Іван Котляревський - письменник, драматург та основоположник сучасної української літератури. Він здійснив найбільший внесок у формуванні сучасної української літературної мови – у час, коли староукраїнська писемність занепадала, його знаменита поема "Енеїда" була першим твором, написана на основі живого усного мовлення народу. Новаторство Котляревського заклало початок нового етапу літпроцесу.

Цікаві факти про Івана Котляревського

1. Народився письменник у Полтаві, походив із зубожілого козацького старшинського роду, батько працював канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.

2. Дев'ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив.

3. З 1796 по 1808 перебував на військовій службі. Брав участь у задунайських походах російсько-турецької війни 1806-1807 років, відзначався хоробрістю та безстрашністю в боях і при виконанні дипломатичних доручень. Вийшов у відставку в чині капітана.

4. У 1816–1821 роках Котляревський був директором Полтавського вільного театру. Поки всюди ставили російські й західноєвропейські п’єси, Котляревський швидко зрозумів необхідність розвивати українську драматургію. Саме для театру в 1819 написав драматичні твори "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", що й досі не сходять зі сцени.

5. Його поема "Енеїда" стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою. На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснилася з ужитку, навіть церковні служби змушували правити церковнослов’янською мовою. Відтак твори Івана Котляревського започаткували новий етап формування української літературної мови.

Над "Енеїдою" І. Котляревський працював з перервами майже 30 років – з 1798 до 1826 р. Основу для її сюжету письменник взяв з однойменного твору давньоримського поета Публія Вергілія Марона (70–19 рр. до нашої ери), побудованою за античними міфами про зруйнування греками Трої й мандри в Італію троянського царя Енея.

Іван Котляревський у своєму творі в образах троянців у бурлескно-травестійному стилі змалював стан українського козацтва кінця XVIII – початку ХІХ ст., яке після руйнації Січі теж намагалося знайти вільні землі. В образах богів і царів, які допомагають або чинять перешкоди їхньому ватажку – Енею, зображені різні типи тогочасної панівної верхівки з їхніми характерними рисами.

"Енеїду" з автографом автора дбайливо зберігав імператор Олександр І, примірник твору мав навіть Наполеон І Бонапарт.

Повний текст "Енеїди" (в шести частинах) побачив світ уже після смерті автора, в 1842.

Найпопулярніша версія “Енеїди”, яку проілюстрував Анатолій Базилевич у 1967-у році. Книга вийшла другом у 1968-у році у видавництві “Дніпро”.

6. Входив до масонської ложі "Любов до істини", де активно обговорювалися реформи царя Олександра І. Також був членом і співавтором програмових документів таємного "Товариства малоросійського".

Ця інформація з'явилась під час слідства про повстання декабристів, однак для Котляревського все минулося без наслідків. За однією з версій, за нього заступилася дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна Варвара – внучка останнього гетьмана Кирила Розумовського. Рєпніни багато років тісно спілкувалися з Іваном Петровичем.

7. У Полтаві жив у батьківському будинку, збудованому ще в 1705. Помер у своєму рідному місті 10 листопада 1838. Перед тим відпустив на волю 6 своїх кріпаків та роздав все майно родичам і знайомим. В останню путь його проводжала вся Полтава, а Тарас Шевченко відгукнувся віршем "На вічну пам’ять Котляревському":

...Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!...

Оскільки Іван Петрович ніколи не був одружений і не мав прямих нащадків, його спадкоємницею та господаркою садиби стала економка Мотрона Веклевичева.

8. В рідній Полтаві на честь Івана Котляревського відкрито пам’ятник (1903), літературно-меморіальний музей (1952) та музей-садибу (1969).

 

 Із історичних джерел рідної землі

Краєзнавчі читання

Зінькове мій, юначе синьоокий,

Тобі в дарунок - молодість моя,

І часу плин, і дум моїх неспокій.

І невгамовна пісня солов'я...

                        Ганна Литовець-Гайдаш

В Проценківській бібліотеці-філії до 420-річчя з дня заснування міста Зіньків пройшли краєзнавчі чтання.

Поезія Хорошун Валентини "Пісня про Зіньків" увійшла до поетичної збірки "Звеличимо Зіньків прадавній"

Запрошуємо до бібліотеки всіх тих,  хто цікавиться історією рідного краю.

Зінькове мій, тебе кохаю щиро,

Бо тут живу, і вірю, і люблю...

Нехай добром і затишком, і миром

Роки твою освячують зорю!

Ганна Литовець-Гайдаш

 

Цифрову грамотність серед користувачів

Продовжуємо навчання

Доброго дня друзі!

Проценківська бібліотека-філія запрошує відвідати бібліотеку і поглибити свої знання у цифровій грамотності.

Бібліотека входить до мережі цифрових хабів, де можна безкоштовно отримати доступ до сайту "ДІЯ. Цифрова освіта! та пройти навчання з цифрової грамотності. Продовжуємо навчання базовим правилам гігієни в інтернеті, розвиток цифрових навичок населення на місцевому рівні та платформі ДІЯ. Також у бібліотеці можна отримати консультацію щодо окремих можливостей та послуг Дії.  Бібліотекар разом із користувачами опрацювують освітні серіали на платформі.

Користувачам було представлено перегляд відповідних серіалів: як встановити месенджери на смартфон, як користуватися програмами та пошуковими системами, як користуватися хабами цифрової освіти та інші.

  То ж часу не гайте до бібліотеки поспішайте!

 Соняхи пам'яті

(до дня пам'яті Іловайської трагедії)

Моя країна рідна, пам'ятай

Тих, хто за тебе в вирій відлітають

Вони летять за обрій, як птахи,

Летять на небо, тільки не вертають

За наше щастя, за чужі гріхи,

За нашу волю янголи вмирають.

Вічна пам'ять всім воїнам, які віддали своє життя за Україну. Завдяки їм ми продовжуємо життя, а наша країна зберігає незалежність. Ми ніколи не забудемо їхній подвиг! Нехай душі захисників знайдуть вічний спокій.

В день пам'яті Захисників України в Проценках вшанували світлу пам'ять наших воїнів, земляків, покладанням квітів
на могили Дахна Сергія та Рудька Сергія,

та до меморіальної дошки Героя України Сергія Міщенка.

В Проценківській бібліотеці-філії спільно з Проценківським сільським клубом була проведена

патріотична година "Соняхи пам'яті"