Це романтичне свято відзначають якраз в період найбільшого буяння природи. Людина намагалася спрямувати її животворчу силу собі на користь. О тій порі, вважалося, трави, вогонь, вода стають особливо цілющими, здатними очищати й лікувати.
Побутувало повір'я, що на Івана Купала сонце «грає»
- сяє, міниться різними кольорами. Тому запалювали багаття - «маленькі сонця».
Полум'я і дим теж вважалися цілющими. Відтак - навіть старі люди перестрибували
через багаття, щоб очиститися і цілий рік бути здоровими.У ніч на Купала вельми чудодійна вода. А ще й долю
може провіщати. Отож купалися всі - і старі, і малі. Дівчата плели вінки та
пускали їх на воду, пильно вдивлялися - звідки судженого чекати.
Уособленням свята було купальське дерево чи
лялька, виготовлена із зелених галузок (Іван, Марена). Її прикрашали, водили
навколо хороводи, співали купальських пісень. Із соломи також виготовляли
Марену. Але її могли топити, спалювати. А от зелену розривали на шматки і несли
на грядки, де посіяли огірки, щоб добре родили.
Купальська ніч вважалася сприятливою і для розгулу
нечистої сили. Щоб захистити себе і домашню худобу від її згубного впливу,
хату, хлів, подвір'я обсівали маком, вішали обереги - кропиву, полин, часник,
серп, ніж тощо.
Зі святом Купала пов'язані повір'я про цвіт
папороті, що з'являється тільки тієї ночі. Володіння квіткою відкриє людині
скарби, але не зробить її щасливою.
Яскраво виражений язичницький характер свята, його романтичність, самобутність сприяли тому, що в усі часи воно було улюбленою формою дозвілля молоді, джерелом натхнення для митців. У Купальську ніч були «закохані» Микола Гоголь, Григорій Квітка-Основ'яненко, Тарас Шевченко, Панас Мирний...
Немає коментарів:
Дописати коментар