ЄЛИЗАВЕТА ТРИПІЛЬСЬКА. Історія життя першої жінки - скульптора

Бібліографічна довідка

( 65 років пам'яті Єлизавети Трипільської (1881-1958), першої жінки-скульпторки, уродженки с. Довжик Зіньківського повіту, (нині Зіньківська громада Полтавського району)

Історія життя першої української жінки-скульптора: початок творчого шляху та життя закордоном.

Єлизавета Романівна (Родіонівна, Іларіонівна) Трипільська — українська скульпторка. У творчості переважала українська тематика: "Селянин", "Водяник" (1904–1909), працювала у галузі кераміки. Мала значні успіхи й визнання серед громадськості України, Азербайджану й Туркменістану.

Народилася в 19 листопада (1 грудня) 1881 Довжику на Полтавщині в заможній поміщицькій родині.

1896 року мисткиня зі срібною медаллю закінчила училище в Полтаві. Далі здобувала початкову професійно-художню освіту в Полтавському інституті шляхетних дівчат. Її вчителем був Василь Олексійович Волков. Дядьком Єлизавети був відомий український пейзажист Михайло Іванович Холодовський (1855—1926 рр.). У Волкова Трипільська отримала початкову професійно-художню освіту. З 1897 року продовжила вивчати мистецтво пластики у відомих скульпторів та в Петербурзькій художній школі.

1903 року Трипільська взяла участь у художній виставці в Полтаві. Через кілька років від'їздила в Париж. Там продовжила навчатися в митців Н. Аронсона і В'єжаля, де вивчала мистецтво обробки мармуру. Після повернення, Єлизавета Трипільська у 1907 році створила модель дівчини-українки й красеня-водяного для фонтану перед будівлею Полтавського земства.

1918 року твори Трипільської експонувалися на Першій виставці Товариства діячів українського пластичного мистецтва в Києві. У 1920-х роках її відрядили до Баку. Стажування поєднувала з навчанням у Вищому художньо-технічному інституті, відкритому в Петербурзі 1922 року на базі Академії мистецтв.

Вона є авторкою постаменту до пам'ятника Катерині II у Катеринославі (1914), пам'ятників Леніну у Баку (1927), 26 бакинським комісарам (Баку, 1923), будівель російсько-перського ярмарку (Баку, 1928), Театру юного глядача (Баку), кінотеатру імені Нізамі (Баку) та інших.

З 1922 року Трипільська проживала на постійній основі в столиці Азербайджан.

Померла Єлизавета Трипільська в Баку у 1958 році. Невідомо, де знаходиться могила видатної скульпторки, і чи залишилися у неї спадкоємці.