Катерина Білокур – українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця "наївного мистецтва". Народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області). Ще з дитинства у Катерини було неабияка пристрасть до малювання. Батьки не схвалювали її захоплення, та вона не здавалася і, попри всі заборони, потайки малювала польові квіти, використовуючи для цього полотно та вугіль.
Після невдалої спроби вступити в Миргородський
технікум художньої кераміки, через відсутність документа про шкільну освіту,
дівчина вирішила опановувати ремесло художника самотужки. Однак, шлях до мрії
виявився не легкий. Білокур, змучена випробуваннями, що їй посилає доля, восени
1934 року робить спробу втопитися в річці Чумгак. Після цього випадку батько
мусив погодитись на заняття доньки малюванням.
1954 року на Міжнародній виставці в Парижі три картини
Білокур: "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне
поле" – були внесені до експозиції радянського мистецтва і принесли їй
світову славу.
Пабло Пікассо був вражений картинами української
художниці й весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого
рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він
порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із
Сандлі.
Є представницею так званого "наївного
мистецтва" — групи художників, що не здобули академічної освіти, проте
стали частиною загального художнього процесу.
Наразі творчість Катерини Білокур належить до
найкращих надбань української культури XX століття, яка в своїх полотнах
втілила красу мальовничої природи.
Немає коментарів:
Дописати коментар