Книги – ювіляри 2021 року

«Книжки — кораблі думки,

що мандрують хвилями часу».

Френсіс Бекон

     Любі друзі! Проценківська сільська бібліотека запрошує вас помандрувати у світ книг- ювілярів.  

Багато є книжок, які читає й перечитує не одне покоління читачів. Ними захоплюються, над ними розмірковують, у них вчаться життєвій мудрості. Здається, що їх герої живуть серед нас, а їх характери, ставлення до життя так близькі сучасній людині, що часом важко повірити, що книзі вже понад 100, а іноді 200 й більше років. І читаючи такі книжки, не завжди замислюєшся про час її написання.

      Ювілей – це особливе святкування круглої дати якоїсь події, важливої дати. Загалом ювілеї заведено святкувати у людей, але навіть книги мають свої круглі дати. Звісно, не завжди є змога чітко визначити дату написання та публікації якогось літературного твору, але деякі дати є чітко відомими.

     У літературних творів, як і в людей, теж є дні народження.

Книги-ювіляри 2021 року відрізняються глибиною сюжету, історичною правдивістю та актуальністю висвітлених проблем.

    Тож давайте разом пригадаємо та перечитаємо шедеври світової та української літератури, які цього року святкують свій черговий ювілей. Вони цього варті!

 Ювілей у березні - 190 років від дня публікації «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго (1831).

  «Собо́р Пари́зької Богома́тері» (фр. Notre-Dame de Paris) — перший роман Віктора Гюго і перший історичний роман французькою мовою. Опублікований 1831 року. Оригінальна назва роману є відсиланням до Собору Паризької Богоматері в Парижі (Франція), в якому розгортаються події, та на Есмеральду, яка є головною героїнею роману.

Над своєю книгою Гюго працював з 25 липня 1830 по 14 січня 1831 року, з перервою в декілька місяців, що збіглася з революцією, що вибухнула в Парижі[1].

    Дія роману починається 6 січня 1482 року. Письменник Гренгуар, засмучений провалом своєї містерії, іде прогулятися по Парижу. На Гревській площі він бачить танцюючу Есмеральду — циганку, яка має неземну красу. Він іде за нею і стає свідком того, як Фролло й Квазімодо намагаються викрасти циганку. Її рятує Феб зі своїм загоном. Квазімодо затримує варта, священикові ж вдається піти непоміченим. Танцівниця відразу закохується у свого рятівника.

    Після всіх подій, Гренгуар потрапляє у «Двір Чудес» — «кримінальний» район Парижа. Квартал, де живуть злиденні, бурлаки, злодії, убивці тощо. Там, «правитель царства Арго», Клопен, наказує його повісити. Але незабаром розбійник м'якшає й пропонує жінкам врятувати Гренгуара, взявши його за чоловіка. Поета рятує Есмеральда. Він залишається жити з бурлаками й виступає з дівчиною.

    Квазімодо, за спробу викрасти Есмеральду, засуджують до бичування на ганебному стовпі. Там він знову зустрічає циганку, що приносить горбаневі, який гине від спраги, води.

     Феб і Есмеральда домовляються про зустріч. Клод Фролло стежить за ними й намагається вбити офіцера, але лише ранить його. У всьому звинувачують Есмеральду й оголошують її відьмою. Під катуваннями «чобітка», дівчина погоджується з усіма обвинуваченнями, і її засуджують до смерті, але Квазімодо рятує циганку від страти, ховаючи в Соборі.

     Бажаючи зустрічі з Фебом, Есмеральда тікає зі свого притулку. Її схоплюють і вішають. Квазімодо вбиває Фролло, скинувши його з вежі собору, і зникає. Через роки на Монфоконі знаходять могилу, у якій Квазімодо навіки спочив разом з Есмеральдою[2].

  Проценківська сільська бібліотека запрошує відвідати бібліотеку і переглянути книги творчості письменника.