Лети наша мово прекрасна, над світом.

День слов’янської писемності і культури

День слов’янської писемності і культури. За традицією він святкується у день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – творців слов’янської азбуки.

Рівноапостольні брати Кирило і Мефодій – слов’янські просвітителі та проповідники християнства у IX столітті на території Моравії (територія сучасної Чехії), за походженням болгари.

Брати були ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року.

Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця. Святкування пам’яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте.

На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов’янських первоучителів.

У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

В Україні День слов’янської писемності і культури встановлений відповідно до Указу Президента України «Про День слов'янської писемності і культури» від 17 вересня 2004 року.

Окрім нашої держави, День слов’янської писемності і культури. відзначають також у Росії, Білорусі, Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії та ряді інших країн.

   Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

          Несеш барвінь гарячу, яру

          в небесну синь пташиним граєм

          і, спивши там від сонця жару,

         зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім’ї великій, вольній, новій.

                                              Дмитро Білоус

                                ***

РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

    З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

    У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

                                      Д. Павличко

                        ***

                          РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

   Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

   У тій мові нам співали,

Нам казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

                           С. Воробкевич

                            ***

                      РІДНА МОВА

Як то гарно, любі діти,

У вікно вам виглядати!

В ньому все: тополі, квіти,

Сонце й поле біля хати.

     На оте вікно ранкове,

Що голівки ваші гріє,

Схожа наша рідна мова –

Цілий чвіт вона відкриє!

    Бережіть її малята,

Бо вона – віконце миле,

Що колись до нього мати

Піднесла вас, посадила…

                                 В. Терен