Лети наша мово прекрасна, над світом.

День слов’янської писемності і культури

День слов’янської писемності і культури. За традицією він святкується у день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – творців слов’янської азбуки.

Рівноапостольні брати Кирило і Мефодій – слов’янські просвітителі та проповідники християнства у IX столітті на території Моравії (територія сучасної Чехії), за походженням болгари.

Брати були ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року.

Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця. Святкування пам’яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте.

На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов’янських первоучителів.

У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

В Україні День слов’янської писемності і культури встановлений відповідно до Указу Президента України «Про День слов'янської писемності і культури» від 17 вересня 2004 року.

Окрім нашої держави, День слов’янської писемності і культури. відзначають також у Росії, Білорусі, Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії та ряді інших країн.

   Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

          Несеш барвінь гарячу, яру

          в небесну синь пташиним граєм

          і, спивши там від сонця жару,

         зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім’ї великій, вольній, новій.

                                              Дмитро Білоус

                                ***

РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

    З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

    У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

                                      Д. Павличко

                        ***

                          РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

   Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

   У тій мові нам співали,

Нам казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

                           С. Воробкевич

                            ***

                      РІДНА МОВА

Як то гарно, любі діти,

У вікно вам виглядати!

В ньому все: тополі, квіти,

Сонце й поле біля хати.

     На оте вікно ранкове,

Що голівки ваші гріє,

Схожа наша рідна мова –

Цілий чвіт вона відкриє!

    Бережіть її малята,

Бо вона – віконце миле,

Що колись до нього мати

Піднесла вас, посадила…

                                 В. Терен

Традиції і свята разом з Проценківською бібліотекою. Любі друзі! Щиро вітаю Вас із Днем Святого Миколая. Сердечно бажаю Вам, шановні, здоров’я, добра, радості та великої духовної благодаті. Щастя, добра та злагоди Вам і вашій родині!

22 травня відзначається як день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть – “літнього” Миколи.

Вперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в ХІ столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем при кінці ХІ ст., тож в Україні цей день святкувався.

                 ЛІТНЬОГО МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ: ТРАДИЦІЇ СВЯТА

Чому саме 22 травня? У цей день мощі Святого Миколая перенесли з Лікії до міста Бар, в Італії. В італійському місті Микола Чудотворець є таким же шанованим святим, як в Україні.

У нас ще свято кличуть також: «Весняний Микола», «Літній Микола», «Теплий Микола», «Ярий Микола». Вважається, що в цей день ніколи не буває холодно, як взимку на Миколи ніколи не буває тепло.

Для тих, хто працює в полі — це важлива дата, бо починається сезон. Виводили вперше в поле пасти коней саме 22 травня. Також, традиційно, на Миколи Чудотворця починали сіяти гречку та стригти овець.

Для українців Миколи Чудотворець завжди був найбільш шанованим та відомим святим. Його вважають захисником для дітей, особливо сиріт.

Також, надзвичайно шанують святого моряки, адже також Миколу Чудотворця часто називають захисником моряків та рибалок, усіх, хто знаходиться у відкритих водах. Під час негоди, шторму чи інших негараздів — моряки моляться саме Святому Миколаю.

                   Чого не можна робити на Миколая Чудотворця 22 травня

Не можна стригтися на Миколая Чудотворця.

У цей день була заборона брати до рук ножиці.

На Миколая не можна відмовляти нікому, хто попросить вас про допомогу, інакше за відмову допомогти нужденним 7 років родина терпітиме злидні і лиха.

До дня Святого Миколая не можна тримати борг, інакше не буде фінансового успіху весь рік.

                 Прикмети Миколи Чудотворця 22 травня

Якщо на Миколу йде дощ, буде гарний урожай.

Ранкова роса на Миколая вважається цілющою, нею намагаються вмитися для краси і здоров’я, походити по траві босоніж.

З давніх-давен вважається, що Святий Миколай протегує закоханим, тому молодята і ті, хто збирався грати весілля, просили захисту і допомоги у святого.

У свято літнього Миколи всі намагалися одягнутися в новий святковий одяг, щоб вшанувати Миколи Угодника. Вони знали, що цей святий більше всіх наближений до Господа і може виконувати прохання людей.

На цей релігійне свято можна працювати: по дому, по господарству, в саду і на городі. Тому господині в цей день намагалися навести і порядок в будинку, бо святий не любить безладу.

День вишиканки, Це великий день, бо люди згадують сім'ю. родину.

 Вишивка - це не просто одяг, це оберіг нації. Ми вбираємось в вишиванки не тільки для краси, а щей для того, щоб зберегти наш рід. А головне показати всьому світу, що є така країна - Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію.


 Вишиванка рідна, ну хіба не диво? В ній ходити модно, стильно і красиво.

  

Доброго дня! Любі друзі! Вас вітаю я і Проценківська бібліотека. Зі святом Вас - Днем вишиванки. Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, вона є символом краси та міцного здоров'я, а також щасливої долі, вірності та любові. Вона настільки глибоко увійшла в наше життя, що в Україні встановили навіть спеціальне свято - День вишиванки. Проценківська бібліотекеа запрошує всіх приєднатися до флешмобу, викладайте свої фото.

Доброго дня!  Вас вітаю я та Проценківська бібліотека.  Любі друзі! А чи знаєте Ви, що цього дня у 1051 році у французькому Реймсі короновано дочку Ярослава Мудрого - Анну Ярославну. Анна, наймолодша дочка київського князя Ярослава Мудрого, коронувалась на французький престол як дружина короля Генріха I Капета. Вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім’я Агнеси.

Анна народилась близько 1030 року; її матір’ю була друга дружина Ярослава Мудрого - Інгігерда, дочка шведського короля Олафа Шетконунга. Анна виховувалась у Києві і отримала хорошу освіту. В 1048 році в пошуках дружини для короля Генріха I до Києва прибуло французьке посольство і навесні 1051 року через Краків, Прагу і Регенсбург майбутня королева прибула до Франції. Вінчання і коронація відбулись 19 травня 1051 року. У шлюбі Анна народила чотирьох дітей - Філіпа (1052), Емму (1055), Роберта (1055) та Гуго (1057). Ще за життя Генріха, восьмилітній Філіп I був проголошений королем. Після смерті чоловіка в 1060 році, Анна не була залучена до державних справ і оселилась у містечку Санліс під Парижем.

Тут нею був заснований жіночий монастир і збудована церква. В 1062 році вона одружилася з графом Валуа-Креспі, але згодом шлюб був визнаний незаконним. В 1074 році Анна оселилась при дворі свого сина Філіпа, де була прийнята з почестями як королева-матір. Збереглися документи тих часів з її підписами – найдавнішими зразками українського письма. Дата і місце смерті Анни невідомі, а остання згадка про неї датується 1075 роком. Ймовірно, що саме цього року вона померла. За деякими даними, Анна Ярославна привезла у Францію так зване Реймське Євангеліє (написане кирилицею), на якому присягали під час коронації всі наступні французькі королі, щонайменше 30 з яких були її прямими нащадками. У французькому містечку Санліс, де жила донька князя Ярослава Мудрого, Паризька єпархія святого Володимира Великого Української Греко-католицької Церкви придбала храм при якому нині діє культурний центр Анни Ярославни. Церква в Санліс носить ім’я Бориса і Гліба, рідних дядьків Анни. На території Абатства Анні відкрито пам’ятник. Щороку у травні українська громада Франції святкує дні Анни Ярославни.

19 травня 1821 року була заснована одна з найстаріших обсерваторій Східної Європи Миколаївська морська обсерваторія (нині НДІ «Миколаївська астрономічна обсерваторія»). Обсерваторія заснована адміралом Олексієм Грейгом як морська обсерваторія з метою забезпечення Чорноморського флоту часом, картами та навчанням морських офіцерів астрономічним методам орієнтування. Місцем для будівництва обсерваторії була обрана вершина Спаського кургану - найвищий пагорб Миколаєва (52 м), автором проекту головного будинку став архітектор Чорноморського адміралтейства Федір Пунш, а першим директором закладу - Карл Кнорре. У 2007 році Миколаївська обсерваторія була включена до Попереднього списку об’єктів. 

"Криваві сторінки історії". Сьогодні в Україні День пам'яті жертв політичних репресій. День пам’яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року, щорічно у третю неділю травня, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій,  привернення  уваги  суспільства  до  трагічних  подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання (майже 3 мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.

Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали  масові  репресії, які чинились сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 30-х роках. Приміром, в Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.

Впродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.

Один із трагічних символів тієї доби є київська Биківня – у Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Однією з найкривавіших стала ніч у Києві 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВС було розстріляно 563 людини. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл. На сьогодні вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян з Биківнянського поховання жертв сталінських репресій.

Традиційно, в День пам’яті жертв політичних репресій вищі особи держави покладають квіти до національного меморіального заповідника «Биківнянські могили». Покладання квітів до пам’ятних знаків відбувається також по всій країні, проходять жалобні віче і церемонії.

    Сьогодні не має бути жодних таємниць, замовчувань та викривлень у питаннях, які стосуються політичних репресій. Злочини, яким немає прощення, минуле з гірким присмаком у світлі воскреслої правди постає перед нами по-новому.

Пам’ятати трагічні сторінки своєї країни це є національний і духовний обов’язок кожного українця. Це та пам’ять, на якій будується наше майбутнє.

Тож ревно помолімося за всіх,

Кого сувора доля не пригорне,

Хто не зазна ні радості, ні втіх,

За всіх, кого нещадно чавлять жорна,

Кому завмер у горлі криком сміх,

Чиї неясні дні, як ночі, чорні.

Ти, Боже, їх у темряві не кинь,

Благослови їм шлях серед пустинь.

Ю. Клен

Проценківська бібліотека вітає Вас з Міжнародним днем ​​сім'ї! Бажаю величезного сімейного щастя, душевності, любові, ніжності, турботи і уваги. Нехай почуття єднання і привітності завжди гріє вас в будь-яку погоду, в будь-який час року. Бережіть один одного і будьте щасливі. Нехай ваше сімейне вогнище завжди горить і дарує тепло. Взаєморозуміння та підтримки, терпіння, сил, любові і благополучних днів. Нехай дитячий сміх лунає всюди, а рідні будуть вам вірною опорою. Нехай вас завжди зігріває тепло любові. Бажаю вашій родині бути квітучою, дружною і згуртованою. Благополуччя і добра всім родинам!

Інформаційна сторінка від Проценківської   бібліотеки. 16 травня відзначається  - День Європи в Україні.

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер.

У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія; культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.

Основна ідея – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у "Європейському домі".

  Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії і Туреччині).

 Відповідно до Указу Президента України від 19 квітня 2003 року №339/2003 "Про День Європи" у 3-тю суботу травня відзначається День Європи.

Відзначення Дня Європи в Україні - це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.
                                     

 Європейський Союз - це 28 держав Європи, які об'єдналися на основі загальнолюдських і демократичних цінностей задля досягнення стабільності, миру та процвітання.